Серджо Маттарелла
Серджо Маттарелла (італ. Sergio Mattarella; нар. 23 липня 1941, Палермо, Сицилія) — італійський юрист і політик. 3 лютого 2015 обраний Президентом Італії.
Серджо Маттарелла | |
---|---|
італ. Sergio Mattarella | |
12-й Президент Італії | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 3 лютого 2015 |
Прем'єр-міністр | Маттео Ренці Паоло Джентілоні Джузеппе Конте Маріо Драґі Джорджа Мелоні |
Попередник | Джорджо Наполітано |
Міністр оборони Італії | |
25 квітня 2000 — 11 червня 2001 | |
Попередник | Карло Сконьямільо |
Наступник | Антоніо Мартіно |
Народився | 23 липня 1941[1][2][…] (83 роки) Палермо, Сицилія, Італія[4] |
Відомий як | політик, адвокат, викладач університету, суддя |
Місце роботи | Університет Палермо |
Країна | Італія |
Alma mater | Римський університет ла Сапієнца і Університет Палермо |
Політична партія | Демократична партія (2009) |
Батько | Бернардо Матареллаd |
Мати | Maria Buccellatod |
У шлюбі з | Marisa Chiazzesed |
Діти | Bernardo Giorgio Mattarellad і Laura Mattarellad |
Релігія | римо-католик[d] і католицтво |
Нагороди | |
Підпис | |
quirinale.it/page/biografia | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Закінчив юридичний факультет Римського університету ла Сап'єнца, пізніше викладав право в Університеті Палермо. Почав політичну діяльність у Християнсько-демократичній партії. 1983 року був вперше обраний до Палати депутатів.
З 1987 до 1989 був міністром з питань зв'язків із парламентом в урядах Джованні Горіа і Чіріако Де Міта. За рік очолив Міністерство освіти в шостому уряді Джуліо Андреотті. У 1990—1992 він обіймав посаду заступника секретаря Національної ради Християнсько-демократичної партії, пізніше, 1994 року, очолював партійний часопис Il Popolo.
Після розпуску християнських демократів, вступив до лав Народної партії. У жовтні 1998 року він повернувся до Ради Міністрів (на чолі з Массімо Д'Алема) як заступник прем'єр-міністра. У грудні 1999 року в тому ж уряді він став міністром оборони. Цю посаду Матарелла також обіймав і в уряді Джуліано Амато (до червня 2001).
Належав до партії «Маргаритка: Демократія — це свобода», а 2007 року приєднався до Демократичної партії. 5 жовтня 2011 парламент призначив його суддею Конституційного суду.
Нагороди
ред.- Кавалер золотого ланцюга ордена Пія IX (Ватикан, 11 квітня 2015)[5]
Примітки
ред.- ↑ http://www.quirinale.it/qrnw/statico/presidente/biografia.htm
- ↑ Salzburgwiki
- ↑ BeWeB
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1070597058 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Acta Apostolicae Sedis, gennaio 2016. — P. 83. [Архівовано 19 грудня 2017 у Wayback Machine.] (італ.)
Посилання
ред.- Профіль на сайті парламенту [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]