Скажи про щасливе життя...
«Скажи́ про щасли́ве життя́...» — повість, автобіографічний спогад-роздум свідка Голодомору 1932—1933 років Анастасії Лисивець, написаний у 1976 році.
| Скажи про щасливе життя... | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | автобіографічна повість | |||
| Автор | Анастасія Лисивець | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1976 | |||
| Опубліковано | 1993 | |||
| Видавництво | Веселка | |||
| Переклад | Олександр Мотиль (2021) | |||
| ISBN | 5-301-01041-7 | |||
|
| ||||
Історія створення
ред.Свої спогади про Голодомор 1932—1933 років і Другу світову війну Анастасія Лисивець писала у 1976—1980-х роках, за словами її доньки Наталки Білоцерківець, не для друку, зокрема й через те, що вони й не могли бути оприлюднені, а на прохання свого чоловіка для дітей та майбутніх онуків і правнуків. Спогади записувалися у шкільних зошитах «у шухляду»[1][2].
Вже після розпаду Радянського Союзу спомини вперше опубліковані у періодичних виданнях Київщини та Сумщини.
Видання
ред.Після публікації своїх споминів на початку 1990-х років у періодичних виданнях Київщини та Сумщини та часописі «Вітчизна»[3], у 1993 році зусиллями видавництва «Веселка» вийшла друком повість для середнього та старшого шкільного віку «Скажи про щасливе життя...»[4]. Згодом повість була перекладена та видана в Румунії та Франції[5], а у 2021 році її видано англійською за перекладом Олександра Мотиля[6].
У 2008 році в історичній серії видавництва «К.І.С.» спогади вийшли доповненим виданням «Спомини. Великий голод. Велика війна», що також включав в себе спомини Анастасії Лисивець про Другу світову війну[7].
У 2019 році «Скажи про щасливе життя...» надруковано у київському видавництві «К.І.С.» зі статтями Наталки Білоцерківець, Віталія Огієнка і Миколи Рябчука[8].
Цитати
ред.«У колгоспі почали дохнути коні, корови, телята, лошата, свині. Голодні люди накинулися на ту дохлятину, їли вареною й сирою. Їли й помирали, але та смерть уже не лякала інших голодних. Трупи тварин вивозили на село й закопували на скотомогильниках, та ночами ті могили розкопувались голодними людьми, яким допомагали собаки...»[9]
«Лікарня була заповнена хворими й голодними. Гальки б туди не взяли, бо таких, що мерли з голоду, було надто багато. На кладовищі не всіх навіть закопували. Собаки тягали то руки, то ноги по кладовищу. Були там і дитячі тіла...»[10]
Відгуки
ред.Український журналіст, публіцист і поет Микола Рябчук відмічав, що «Сталін, кажуть, любив повторювати, що смерть однієї людини — трагедія, смерть мільйонів — лише статистика», а «спогади Анастасії Лисивець про Голодомор повертають бездушній статистиці трагічний вимір, а нам усім — щось більше, ніж просто знання про трагедію. Ризикну це назвати катарсисом»[3].
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Музею української діаспори, що понад 10 років обіймав посаду головного спеціаліста відділу досліджень тоталітарних режимів Українського інституту національної пам'яті так відгукувався про видання: «...справжня унікальність цієї книжки полягає в тому, що вона, можливо, як жодна інша, у концентрованому вигляді розповідає історію найбільшої трагедії українців — Голодомору. Фіксуючи на папері свою особисту історію, мабуть, сама того не до кінця розуміючи, Анастасія Лисивець написала свого роду універсальну історію всіх жертв голоду. Її спогади розповідають типову історію голодування, смерті і виживання мільйонів українців у 1932—1933 роках. Якщо ви хочете осягнути що таке Голодомор з погляду жертв і зрозуміти, що відчували та переживали ті, що прйшли через Великий голод, ця книжечка — для вас»[11].
Примітки
ред.- ↑ Лисивець, Анастасія; Білоцерківець, Наталка (2019). Пережите й незабуте. Скажи про щасливе життя... Київ: К.І.С. с. 85—86. ISBN 978-617-684-246-0.
- ↑ Анастасія Лисивець «Скажи про щасливе життя...». Український інститут національної пам'яті. 18 грудня 2019. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б Лисивець, Анастасія; Рябчук, Микола (2019). Лікування амнезії. Скажи про щасливе життя... Київ: К.І.С. с. 4—10. ISBN 978-617-684-246-0.
- ↑ Лисивець, А. І. (1993). «Скажи про щасливе життя…»: повість для середнього та старшого шкільного віку. Київ: Веселка. ISBN 5-301-01041-7.
- ↑ Лисивець, Анастасія; Білоцерківець, Наталка (2019). Пережите й незабуте. Скажи про щасливе життя... Київ: К.І.С. с. 85. ISBN 978-617-684-246-0.
- ↑ Малько, Вікторія (2024). Українська інтеліґенція і геноцид: боротьба за історію, мову і культуру в 1920-х та 1930-х роках. Бостон: Academic Studies Press. с. 287, 332. ISBN 9798887194356.
- ↑ Спомини. Великий голод. Велика війна. GoodReads. 1 січня 2008. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 16 лютого 2023.
- ↑ Лисивець, А. І.; упорядниця Наталка Білоцерківець; передмова Миколи Рябчука; коментар Віталія Огієнка (2019). Скажи про щасливе життя... Київ: К.І.С. ISBN 978-617-684-246-0.
- ↑ Лисивець, А. І. (1993). «Скажи про щасливе життя…»: повість для середнього та старшого шкільного віку. Київ: Веселка. с. 46—47. ISBN 5-301-01041-7.
- ↑ Лисивець, А. І. (1993). «Скажи про щасливе життя…»: повість для середнього та старшого шкільного віку. Київ: Веселка. с. 77. ISBN 5-301-01041-7.
- ↑ Лисивець, Анастасія; Огієнко, Віталій (2019). Прочитати універсальну історію всіх жертв Голодомору. Скажи про щасливе життя... Київ: К.І.С. с. 11—14. ISBN 978-617-684-246-0.