Словінська мова
вимерла мова
Словінцька мова[7], словінська мова — одна з західнослов'янських мов, її класифіковано або як самостійну мову, або як діалект кашубської чи польської мов.
| Словінцька мова | |
|---|---|
| Słowińskô mòwa | |
| Поширена в | Польща, Німеччина |
| Носії | 0 осіб |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | Індо-Європейська |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
Нею розмовляло західнослов'янське плем'я словінців (нім. Slowinzen, Lebakaschuben), що мешкало на землях між озерами Гардно та Лебсько й містами Слупськ і Леба (землі нинішнього Західнопоморського воєводства).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Ананьева, 2009, с. 19—20..
- ↑ Lehr-Spławiński T. Język polski. Pochodzenie, powstanie, rozwój. — Warszawa, 1978.
- ↑ Piastowie.kei.pl [Słowiańszczyzna zachodnia (Карта розміщення племінних діалектів західних слов'ян у 800—950 рр.)] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. [Архівовано 2012-03-08 у Wayback Machine.](Перевірено 26 травня 2013)
- ↑ Dejna K. Dialekty polskie. — Wrocław, 1973.
- ↑ Gwary polskie. Przewodnik multimedialny pod redakcją Haliny Karaś [Terytoria formowania się dialektów polskich (Карта розміщення польських племен у доп'ястівську епоху)] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012.(Перевірено 26 травня 2013)
- ↑ Gwary polskie. Przewodnik multimedialny pod redakcją Haliny Karaś [Dialekty polskie — historia] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. [Архівовано 2012-11-13 у Wayback Machine.](Перевірено 26 травня 2013)
- ↑ в Етимологічному словнику української мови (У 7 т. / Ред-кол.: О. С. Мельничук (голов.ред.) та ін. — К.: Нак.думка, 1983. — (Словники України) ISBN 966-00-0785-Х) вживається як «словінцький»
- ↑ Dicky Gilbers, John A. Nerbonne, J. Schaeken, Languages in Contact, Rodopi, 2000, p.329, ISBN 90-420-1322-2
- ↑ Roland Sussex, Paul Cubberley, The Slavic Languages, Cambridge University Press, 2006, p.97, ISBN 052122315
|
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |