Омікрон2 Ерідана
40 Еріда́на або омікрон² Еріда́на — близька до Землі потрійна зоряна система в сузір'ї Ерідана. Розташована на відстані 16,45 св. р. (5,04 пк) від Сонця.
 | |
| Історія дослідження | |
|---|---|
| Дата відкриття | рік |
| Дані спостережень (Епоха J2000.0[1]) | |
| Пряме піднесення | |
| Схилення | |
| Відстань | пк |
| Видима зоряна величина (V) | m |
| Сузір'я | Ерідан |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | км/c |
| Власний рух за прямим піднесенням | mas/рік |
| Власний рух за схиленням | mas/рік |
| Паралакс (π) | 198,5657 ± 0,5101 кутова мілісекунда[2] |
| Абсолютна зоряна величина (V) | m |
| Спектральні характеристики | |
| B−V | |
| U−B | |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | M☉ |
| Радіус | R☉ |
| Вік | років |
| Температура | K |
| Світність | L☉ |
| Металічність | |
| Елементи орбіти | |
| Період (P) | років |
| Велика піввісь (a) | а.о. |
| Ексцентриситет (e) | |
| Эпоха периастра (T) | ° |
| Аргумент перицентра (ω) | ° |
| - | |
| Зоряна система | |
| Зоря має кілька компонентів Їх параметри: | |
1783 року Вільям Гершель вперше розрізнив пару 40 Ерідана BC[3]. Потім пару спостерігали Вільгельм Струве 1825 року і Отто Струве 1851 року[4][5].
Характеристики
ред.40 Ерідана A
ред.Найяскравіший компонент системи 40 Ерідана A — помаранчевий карлик спектрального класу K1V, видно неозброєним оком. Металічність зірки [Fe/H] дорівнює −0,19, що становить 65 % металічності Сонця[6]. Вік — 5,6 млрд років.[7]
Традиційна назва зорі 40 Ерідана A — Кеїд.
40 Ерідана A b
ред.2017 року на конференції з екстремально точних вимірювань променевих швидкостей у Пенсільванії Матіас Діас (Matías Díaz) з університету Чилі вказав на наявність у 40 Ерідана A сигналу з періодом близько 42,37 доби, який може викликати вплив планети масою 8 мас Землі з великою піввіссю орбіти 0,21 а. о. Не виключено, що періодичні коливання пов'язані з зоряною активністю помаранчевого карлика, період обертання якого навколо осі оцінюють у 38 діб, що досить близько до спостережуваного періоду коливань.[8]
За розрахунками вчених із Флоридського університету суперземля 40 Ерідана A b[ru] масою 8,47 ± 0,47 маси Землі міститься ближче до материнської зорі, ніж зона, придатна для життя. Планета має температурний режим Меркурія.[9]
Планета обертається навколо материнської зорі за 42,38 ± 0,01 доби, ексцентриситет орбіти — 0,04 +0,05/−0,03.[10]
40 Ерідана BC
ред.Пара 40 Ерідана BC обертається навколо головної зорі системи 40 Ерідана А за 8 тис. років на відстані 400 а. о.
40 Ерідана B
ред.40 Ерідана B — білий карлик, що визначено 1910 року. Це третій відкритий білий карлик після Сіріуса B та Проціона B та перший білий карлик, виявлений у потрійній зоряній системі. Зоряна величина +9,52m. Хоча температура його поверхні досягає 17 000 °C, світність виявилася дуже слабкою, оскільки діаметр зорі менший, ніж у Землі (0,0136 ± 0,00024 радіуса Сонця). Маса білого карлика — 0,501 ± 0,011 маси Сонця. Масу та радіус 40 Ерідана B вчені перевизначили після вимірювання відстані до неї за допомогою супутника Гіппаркос.[11]
40 Ерідана C
ред.40 Ерідана C — червоний карлик спектрального класу M4,5 Ve масою 0,2 маси Сонця та радіусом 0,31 радіуса Сонця. Належить до класу зір, що спалахують, і має позначення DY Ерідана. Період обертання 40 Ерідана C навколо білого карлика становить 252,1 року, велика піввісь орбіти — близько 35 а. о., нахил (i) — 108,9 °, ексцентриситет (e) — 0,41.
Планетна система
ред.2018 року виявлено планету з мінімальною масою 8,47 ± 0,47 маси Землі, що обертається навколо помаранчевого карлика 40 Ерідана A.[12] Планета має період обертання 42 доби і розташована значною мірою за внутрішньою межею зони, придатної для життя, отримуючи в 9 разів більше зоряного потоку, ніж Земля.[13] Диск помаранчевої зорі 40 Ерідана A на небі планети 40 Ерідана A b[ru] приблизно втричі більший, ніж диск Сонця на небі Землі. Білий карлик 40 Ерідана В і червоний карлик 40 Ерідана С на небі суперземлі 40 Ерідана A b видно як дві дуже яскраві зорі: білу (−7,6m) і червону (−6m).
| Планета | Маса (M⊕) |
Велика піввісь орбіти (а.о.) |
Період обертання(діб) | Ексцентриситет орбіти |
Нахил орбіти | Радіус |
|---|---|---|---|---|---|---|
| b | 8,47±0,47 | 0,22446±0,00004 | 42,38±0,01 | 0.04+0.05 −0.030.04+0.05 −0.03 |
- | - |
Найближче оточення зорі
ред.На відстані в межах 10 св. р. від 40 Ерідана розташовані такі зоряні системи:
| Зоря | Спектральний клас | Відстань, св. р. |
| LP 656-38[en] | M3,5 V | 3,8 |
| BD-03 1123 | M1,5 V | 6,2 |
| ε Ерідана | K2 V | 6,4 |
| LTT 17897[en] | M4 V | 8,1 |
| LP 944-020[en] | M9 | 8,2 |
| Зоря Тігардена | M6,5 V | 8,7 |
| Лейтен 730-18 AB | M3 V / M3 V—VI | 8,9 |
| G 99-44[en] (Gliese 223.2 або WD 0552-041) | DZ9 | 9,1 |
| Росс 614[en] AB | M4,5 Ve / M8 V | 9,1 |
| Росс 47[en] | M4 V | 9,3 |
| Глізе 229 | M1 Ve | 9,8 |
В культурі
ред.- У Всесвіті «Зоряного шляху» система 40 Ерідана A є передбачуваним місцем розташування планети Вулкан, домівки раси вулканців. Хоча в жодному з телевізійних серіалів або кінофільмів місце розташування Вулкану не названо, і книга «Star Trek: Star Charts»[14] і Джин Родденберрі[15] вказують на цю систему. Крім того, заява командера Такера у серіалі «Зоряний шлях: Ентерпрайз», що Вулкан розташований за 16 св. р. від Землі, підтверджує цю точку зору, оскільки відстань від Сонця до 40 Ерідана A становить 16,45 св. р.
- У романі Володимира Савченка «За перевалом» розповідається, що П'ята зоряна експедиція виявила астероїдний пояс із антиречовини в системі білого карлика потрійної зорі омега Ерідана. Напевно, мається на увазі 40 Ерідана B.
- В останніх главах роману І. А. Єфремова «Туманність Андромеди» йдеться про підготовку й відправлення тридцять восьмої зоряної експедиції землян, спочатку планованої в систему Омікрон2 Ерідана для вивчення білого карлика. Дослідження останнього наші нащадки вважають настільки важливим, що від спрямування зорельота в цю систему не відмовляються навіть після появи більш значущих цілей — початку освоєння двох придатних для проживання планет, які обертаються навколо Ахернара (α Ерідана), і дослідження чужого зорельота, знайденого недалеко від Сонячної системи.
- В оповіданні Пола Мак-Оулі «Щури» (Rats of the System) дія відбувається в 40 Ерідана. В оповіданні використовується кратність системи, апарат штучного інтелекту займається астроінженерією: веде роботи, щоб змінити орбіту червоного карлика і зіштовхнути його з білим карликом[джерело?].
- У романі Вільяма Кіта[en] «Чорна речовина» (цикл «Зоряний авіаносець») в системі 40 Ерідана А існує землеподібна планета під назвою Вулкан. Це рідкість у космосі, оскільки життя на поверхні Вулкана базується на тих самих амінокислотах, що й життя на Землі.
- У романі Енді Вейра «Проєкт „Радуйся, Маріє“» з планети в системі 40 Ерідана відправлено експедицію до зорі Тау Кита. Біля цілі єдиний вцілілий член цієї експедиції зустрічає єдиного вцілілого члена експедиції людства з Землі. Вони знаходять спільну мову і разом вирішують проблему згасання зір у своїх материнських системах. Цікаве перехрещення культурних відсилань: обрана автором система у всесвіті «Зоряного шляху» — батьківщина планети Вулкан, в римській міфології Вулкан — бог вогню, покровитель ремесел і металургії, а планета в системі 40 Ерідана в романі має високі атмосферний тиск, температуру і гравітацію і її мешканці за багато в чому схожим із земним рівнем наукових знань мають значно розвиненіші знання в матеріалознавстві і технологіях створення та обробки матеріалів
Примітки
ред.- ↑ а б Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
- ↑ Catalogue of Double Stars.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання), William Herschel, Philosophical Transactions of the Royal Society of London 75 (1785), pp. 40—126 - ↑ Astrometric study of four visual binaries Архівовано серпень 8, 2018 на сайті Wayback Machine., W. D. Heintz, Astronomical Journal 79, #7 (July 1974), pp. 819—825.
- ↑ van den Bos, W. H. «The orbit and the masses of 40 Eridani BC» // Bulletin of the Astronomical Institutes of the Netherlands, Vol. 3, p.128. 07/1926
- ↑ Cayrel de Strobel, G.; Hauck, B.; Francois, P.; Thevenin, F.; Friel, E.; Mermilliod, M.; Borde, S. A catalogue of Fe/H determinations - 1991 edition // Astronomy and Astrophysics. — EDP Sciences, 1992. — Vol. 95 (4 January). — P. 273—336. — Bibcode:.—metallicity for component A
- ↑ Mamajek, Eric E.; Hillenbrand, Lynne A. Improved Age Estimation for Solar-Type Dwarfs Using Activity-Rotation Diagnostics // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 2008. — Vol. 687, no. 2 (11). — P. 1264—1293. — arXiv:0807.1686. — Bibcode:. — DOI:.
- ↑ The Extreme Precision Radial Velocity III Conference (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
- ↑ 40 Эридана, HD 26965, GJ 166A, HR 1325, HIP 19849. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10 червня 2020.
- ↑ The first super-Earth detection from the high cadence and high radial velocity precision Dharma Planet Survey Архівовано вересень 20, 2018 на сайті Wayback Machine. // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, Volume 480, Issue 2, 21 October 2018, Pages 2411—2422.
- ↑ The mass and radius of 40 Eridani B from HIPPARCOS: An accurate test of stellar interior theory, 1997
- ↑ HD 26965b: суперземля в 16 световых годах. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 2 травня 2022.
- ↑ Super-Earth Discovered in (Fictional) Vulcan System. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
- ↑ Geoffrey Mandel, Doug Drexler. Star Trek: Star Charts. — Pocket Books, 2002. — 96 p. — ISBN 0-7434-3770-5, ISBN 978-0-7434-3770-7. Архівовано з джерела 17 березня 2010
- ↑ Sallie Baliunas, Robert Donahue, George Nassiopoulos, Gene Roddenberry. Letter // Sky & Telescope. — . — С. 5. Архівовано з джерела 29 серпня 2009. (Перевірено 4 травня 2009)
Посилання
ред.- Иванов В. В. (19 вересня 2002). Астронет > Белые карлики (рос.). Астронет. Процитовано 6 травня 2009. (рос.)
- 40 Эридана на сайте Solstation(англ.)